Ріст без дискомфорту: міф чи реальність

Найчастіше кар’єрний розвиток зі сторони виглядає як плавний процес, що надихає. Людина займається улюбленою справою, легко береться за нові задачі, отримує визнання і відчуває стабільний внутрішній ресурс. Такий наратив привабливий, він добре продається в історіях успіху і корпоративних меседжах. Та якщо подивитись на це не як на історію, а як на систему, картина змінюється.

З досвіду роботи з командами, 1:1, exit-інтерв’ю та кар’єрних розмов видно інше: більшість людей ростуть не в стані легкості, а в стані напруги, сумнівів і постійного “наздоганяння” власної ролі.

Звідки ростуть ноги міфів про легке підкорення кар’єрних вершин? Очікування легкості базується на наступній логіці:

·  якщо робота “твоя” - вона не має виснажувати;

·  якщо ти достатньо сильний спеціаліст - розвиток є природним (очікувано обов'язковим);

·  якщо є баланс - значить, усе працює правильно.

Але за стінами скляних офісів ці очікування часто стають точкою фрустрації. Бо людина заходить у нову роль з уявленням, що має “справлятись легко”, і стикається з протилежним. У цей момент виникає внутрішній конфлікт: чи це нормальна частина процесу, чи сигнал, що щось не так.

Як виглядає ріст на практиці? Якщо дивитись на це через призму реальних кейсів, шлях вгору майже завжди виглядає однаково:

·     людина переходить у новий рівень і втрачає відчуття контролю;

·     задачі стають менш визначеними, а очікування - менш прозорими;

·     зростає відповідальність, але не завжди одразу з’являється впевненість;

·     зникає швидкий дофамін від “я зробив - отримав результат”.

Все складніше стає надихатись і все більше зусиль необхідно докладати для досягнення цілей.

Якщо дивитись на це з боку регулярної роботи з людьми, проявляються повторювані закономірності:

·  люди починають більше сумніватися у своїх рішеннях;

·  зростає відчуття відповідальності, не лише за себе, а й за команду;

·  з’являється внутрішній тиск про потребу відповідати новому рівню;

·  підвищується рівень стресу і напруги;

·  виникає ретроспективне питання, чи було рішення про нову роль правильним.

Це сигнал, що людина знаходиться в процесі переходу. Внутрішнє і зовнішнє сприйняття часто не співпадають. Зсередини це виглядає як нестабільність і невпевненість, а зовні - як нормальний етап адаптації до нової ролі.

Саме тут цінність матиме незалежний експерт, який не дає порад, а є віконцем, щоб побачити можливість співвіднести відчуття з реальністю і зрозуміти, де ти знаходишся в процесі.

Дискомфорт ≠ проблема

Одна з найбільших помилок - сприймати дискомфорт як сигнал, що щось іде не так. Насправді важливіше інше розрізнення:

·  конструктивний дискомфорт - коли складно, але є рух і розвиток;

·  деструктивне виснаження - коли складно і немає ресурсу відновитись.

З досвіду, люди часто плутають ці стани і намагаються “зламати ці двері” там, де насправді потрібно трохи часу і підтримки.

Чому міф про легке кар'єрне зростання досі існує? Ця ідея точно не хибна, вона просто не повна. Звичайно, є ситуації, коли ріст відчувається гармонійним і легким: 

·  коли менеджер дає регулярний і чесний фідбек;

·  коли у людини вже є подібний досвід і вона швидше адаптується;

·  коли вона вміє керувати своїм ресурсом, а не просто витрачати його.

Чи вміємо ми розпізнавати свій стан і працювати з ним?

Ось практичні поради, які можна дати і собі і своїм клієнтам, щоб пройти цей шлях екологічніше:

1.    не очікувати  постійного ендорфіну від роботи;

2.    відслідковувати, коли складність = розвиток, а коли = перевантаження;

3.    не залишатися наодинці з цим станом (менеджер, HR, ментор, коуч, консультант — це інструмент, а не крайній захід);

4.    не романтизувати перевантаження, але і не уникати напруги як такої.

Роль компанії: не забрати дискомфорт, а зробити його безпечним. Компанії не можуть прибрати складність із росту, але можуть впливати на те, як люди її проживають.

Зростання без дискомфорту - скоріше міф, та ідея, що зріст має бути болісним - теж крайність. З досвіду роботи з людьми підсвічується: кар’єрний розвиток - постійне коливання між напругою і адаптацією, а найсильніші - не ті, кому “легко”, а ті, хто вміють залишатися в процесі, навіть коли некомфортно, і при цьому не втрачати себе.

Авторка: Ірина Келембет, people & company growth lead, кар'єрна консультантка