Модель зрілості: як використовувати в кар'єрному коучингу
Хочу запропонувати подивитись на те, які етапи проходимо ми і наші клієнт, рухаючись крізь час і простір до нашої всебічної професійної самореалізації.
За основу я взяла «модель зрілості» української філософині, фасилітаторки, психологині Анни Валенси.
1 ЕТАП - ДИТИНСТВО – період, коли ми б мали навчитись відчувати себе, свої “хочу” у всьому їх різноманітті, так само як і базову довіру до світу.
Натомість часто ми несвідомо накопичуємо тут комплекси і упередження, прямо або опосередковано, засвоєні від батьків і інших значимих дорослих. Питання наших «хочу» стає ніби не «актуальним», адже ми добре засвоюємо через покарання за свої вибори, які робимо, що непотрібно слухати себе, а треба йти за тим, що від тебе хочуть інші – батьки, вчителі, роботодавці, суспільство.
2 ЕТАП - ЮНІСТЬ – пора розквіту нашої потреби в бунті і самоідентифікації. Ми фонтануємо ідеями, вибухаємо енергіями, тут квітне наша індивідуальність, час від часу наштовхуючись на несхвальні погляди соціуму, які тільки більше провокують нас продовжувати.
І знаєте що, ми б воліли цю гру у вічний бунт не закінчувати. Хай би як боляче нам часом не було від несприйняття наших ідей і нашої геніальної індивідуальності.
Бо ж “чарівним” містком у дорослість є прийняття – нарешті – нашої відповідальності.
За наші вибори, за результати, за помилки.
Відповідальність? Ні, не чули. Куди краще розчинитись у вирі безкінечних можливостей, які ніяк не закінчуються вибором, фокусом, власне плідною роботою по втіленню ідей в життя.
Якщо що – завжди можна звинуватити когось у нерозумінні нас як «генераторів ідей», а можна – звалити все на неможливість вибору одного покликання. А раптом якусь можливість своїм вибором я пропущу?
3 ЕТАП - ДОРОСЛІСТЬ – етап продуктивності. Втілення в життя власних проектів. Отримання бажаних результатів. Так, з помилками і провалами по дорозі. Але з готовністю до цього, бо це є частиною фінального результату.
Це також пора збирання плодів, від ідей посіяних в пору Юності. Але обраних ідей. Бо Дорослість знає – не можна зосередитись на всьому одночасно. Вибір і відповідальність – в основі правил гри на цьому етапі.
4 ЕТАП - ЗРІЛІСТЬ – мудра порa. Коли чітко розумієш, що можеш і чого вже не можеш. І це не привід для суму, а для того, щоб нарешті зосередитись на важливому. Що залишить слід.
Порa ділитися – знаннями, досвідом, уроками життя. Пора віддавати – те, чим щедро наділило життя. Щоб майбутні покоління були краще озброєні – помилками і перемогами старших поколінь.
В які пастки ми частіше всього потрапляємо на різних етапах нашого дорослішання?
- Губимо зв'язок з нашою дитячою частиною – перестаємо розуміти наші бажання, не розрізняємо наших відчуттів, втрачаємо зв'язок з тілом, яке може допомогти відчути багато чого про себе і про наше сприйняття світ.
- Застрягаємо у хибному виборі покликання періоду Юності. Не рухаючись далі у реалізацію ідей, проектів, отримання результатів, уроків від власних помилок.
- Дозволяємо іншим остаточно нас переконати, що самі по собі ми нічого не варті. Йдемо за чужими виборами, що власне нас так чи інакше знову і знову повертає в період Юності, не дозволяючи отримати кайф від власних результатів (через неприйняття або знецінення їх) в період Дорослості. Про Зрілість в такому випадку можна тільки мріяти.
І ми мріємо насправді, прагнучи експертної кар’єри, відчуття себе експертом (хоч в чомусь!), щоб ділитись, пристрасно бажаючи отримати визнання, ще насправді не проживши на повну період продуктивності власних проєктів в період Дорослості.
- Ну і відома пастка періоду Дорослості - захопитись ідеєю “успішного успіху”, збираючи зовнішні ознаки своїх досягнень, не йдучи вглиб – у систематизацію і структуризацію свого досвіду для осмислення свого спадку і передачі його в тому чи іншому вигляді далі.
Які проблеми в професійному житті наших клієнтів створює потрапляння в ці пастки?
- Нерозуміння себе, своїх талантів й інтересів (етап Дитинства) веде до помилкових виборів професійної діяльності, до розчарувань, хаотичної побудови кар’єри і потреби в переоцінці всього рано чи пізно. Неосмислена і непроаналізована така кар’єрa є джерелом постійного незадоволення і звинувачення всіх навколо у власних помилкових виборах.
- Застрягання у неможливості зробити вибір і знайти покликання (період Юності) – призводить до втрати часу і поступового зниження самооцінки, знецінення себе і свого досвіду загалом.
На мою думку, це одна з найскладніших пасток нашого професійного життя – неготовність перейти до періоду Дорослості – де будуть помилки, вибори, відповідальність, але й перемоги, результати і нарешті та сама с а м о р е а л і з а ц і я, якої ми так прагнемо.
Але яка досягається не 100% впевненістю, при здійснені вибору напрямку діяльності (етап Юність), а через практичні кроки проб і помилок (етап Дорослості).
- Нарешті намагання задовольнити лише сьогоднішні потреби («успішний успіх») і небажання/нездатність побудувати картинку майбутнього (career vision, кар’єрний орієнтир, довгострокова мета) часто призводить до кар’єрних “глухих кутів”, коли начебто все чудово, але чомусь нестерпно і незрозуміло, що далі .
Робота з сенсами на даному етапі і побудова кар’єрного орієнтиру – відкриє шлях в професійне майбутнє, адже є різниця - будувати умовно будинок на одне покоління, чи “храм”, який слугуватиме через століття інших людям.
Всі періоди з “моделі зрілості” не мають прив’язки до віку і лінійної хронології. Більш того, ми можемо одночасно перебувати у деяких з них, і це гарна новина. Це значить, що ми можемо за певних докладених зусиль управляти цими процесами: вивчаючи свої «хочу», посилювати свою “внутрішню дитину”; проявлятись назовні, даючи простір індивідуалізму і пошуку самоідентифікації (юність); фокусуватись на проекті, який рано чи пізно дасть результати, що підсилить нашу дорослу частину і тд
Але пастки, пастки.. Тут треба уважно. Запропонована модель – це певна структура, яка може допомогти їх вчасно ідентифікувати і допомогти позбутись.
Авторка: Ляховенко Юлія, кар’єрна коучиня і консультантка