Гайд з ранньої профорієнтації дітей (від 1 до 6 років)

Що і коли треба робити, щоб діти вибирали вірну та потрібну собі професію для успішної реалізації в житті? Ці та інші питання, пов'язані з професійним вибором, турбують не тільки батьків, а й кар'єрних консультантів та профорієнтологів.  

У своїй практиці зіштовхуюсь з тим, що багато дорослих клієнтів звертаються саме з питаннями пошуку себе в професії, зазначаючи, що якби з ними проводили якісне профконсультування ще з дитинства, то було б легше у своєму професійному виборі, адже можна було б раніше реалізувати свої дитячі мрії. 

Саме тому успішний вибір професії має закладатись ще з раннього віку дітей. Навіть із самого малечку можна зрозуміти, що може бути потенційно цікавим кожній дитині і куди їй допомогти розвиватись далі, на чому сфокусуватись, щоб вибір став очевидним та свідомим в перспективі. Звісно, цей процес не легкий і потребує пізнання світу дитини через постійну взаємодію з дорослими. Тому в цьому процесі відіграють важливу роль батьки, близькі родичі, вихователі, профорієнтологи, психологи, інші працівники садочків (гуртків), тренери, а також працівники підприємств певних професій та інші. 

Є декілька важливих етапів розвитку дітей, на які маємо звернути увагу, щоб це знайшло відображення в їх майбутньому професійному виборі:

1 - 3 роки (ранній вік): формується засвоєння функціональних дій дітей. Тут важливу роль відіграють базові іграшки, такі як: пірамідки, совочки, відерця, формочки, візочки, лопатки. Акцент робиться на форму, кольори та бажання дитини.

Що робити на цьому етапі?

• знайомити, які бувають форми, фігури та матеріали (наприклад, гладеньке чи жорстке, м’яке чи тверде, геометричні фігури та з чого виготовлена певна річ чи іграшка); 
• показувати лялькові вистави, читати казки і багато пропонувати малюнків про різні професії, людей чи тварин в професіях та виявляти вподобання кожної дитини;  
• разом робити і показувати творчі завдання (легкі малюнки, ліплення, аплікації);  
• застосовувати ігрові методики: 

ігри з базовими іграшками, показуючи як ліпляться пасочки, що лопатка набирає пісок і як це потрапляє у відерце;

гра “Предмет-дія” (машина - їде, літак - летить); 

ігри “Я - лікар”, “Я - водій”, “Я - музикант” і т.п., показуючи картинку з професією та розповідаючи про неї, ігри з картками про професії тощо.

На цьому рівні особливо важливу роль відіграють батьки дитини, а також бабусі, дідусі та інші близькі родичі, що проводять час з дитиною. Інші сторонні люди поки ще не дуже входять в довіру дитини (тільки ті, що насправді симпатизують та створюють особливу безпеку), тому меншою мірою поки ще сприймаються нею загалом. 

3 -  4 роки (молодший дошкільний вік): формується уявлення про види праці в цілому, про якісь окремі види роботи, якими цікавиться дитина та прості дії в роботі (копати, писати, будувати, співати, лікувати й т.п.); 

Що робити на цьому етапі?  

• показувати вистави, читати і переглядати картинки людей (тварин) в професії, казки про професії загалом та про професії, які зацікавили; 
• робити разом творчі завдання (малювання, ліплення, аплікації, пазли, колажі тощо) через певну інтеграцію профорієнтаційних елементів у художньо-естетичну діяльність для вираження уявлень про професії;  
• розповідати про різноманіття професій в світі та їх важливість, відповідати на зацікавлені питання дитини і підсилювати та розвивати уявлення про різновиди професій; 
• придивлятись, чим грається дитина і що їй подобається - підсвічувати і розвивати далі цей інтерес, тобто, досліджувати з різних сторін питання; 
• давати зламати іграшку, якщо важливо з’ясувати як влаштований механізм;
• додавати до іграшок атрибутику (речі, інструменти тощо), що пов’язана з певною професією, про які дитина просить (пожежна каска - пожежний, набір інструментів, викруток - будівельник, механік, автомеханік; дроти, подовжувачі, розетки, ізоляційні стрічки - електрик; набір кухонного приладдя - пекар, шеф-повар тощо), а також для дитини стає важливим, щоб іграшки були сучасними, а не застарілого зразка; 

• грати в сюжетно-рольові ігри та інтерактивні заняття: 

гра “Сценарій майбутньої професії” (дитина часто розповідає, фантазує різні сценарії професій в житті);

гра “Хочу бути!..” (дитина проєктує, мріє, уявляє, приміряє різні ролі в професійному сприйнятті);

гра як діяльність і відмінності ігор дівчаток та хлопчиків (наприклад, набори юного перукаря, лікаря, вчителя, пекаря та набори юного водія, автомеханіка, електрика, сантехніка, військового); 

гра “Намалюй елемент професії, що подобається” (допомогти намалювати дитині щось, що пов'язане із тією професією, яка їй цікава, наприклад, блискавка на електрощитку - електрик);  

гра “Магазин”, “Лікарня”, “Аварійна бригада” (виконують різні ролі фахівців);

ігри з елементами професій (наприклад, знаки дорожнього руху розглядаємо та вивчаємо кольори світлофора, підсвічуючі професії, що можуть бути задіяні в цьому процесі, на кшталт, поліцейська служба, аварійна служба, майстри по ремонту доріг тощо).

На цьому етапі розвитку дитини крім батьків та її близьких родичів починають активно підключатись та грати важливу роль вихователі, профорієнтологи, психологи та інші працівники садочка (гуртків), які повинні ширше розкрити сприйняття дитиною  світу професій,  різних видів діяльності та закласти фундамент для позитивного відношення до праці.

4 - 5 роки (середній дошкільний вік): важливо отримати уявлення про професії, про їх різновиди та виконання завдань в конкретних професіях, зрозуміти мотиви праці та вчити порівнювати різні професії. Важливо відмітити, що дитина поки що більше розуміє матеріальний результат від праці (“Гроші є - буде іграшка”, “Чому  безкоштовно не дадуть мені?..”) 

Що робити на цьому етапі розвитку?

• вчити аналізувати професії, говорити про них, розповідати про важливість кожної професії; 
• проводити роз’яснення щодо матеріальних благ та сутності грошей (“В магазин ходять, щоб купити...”, “Нам товар - ми гроші”, “Все відразу не купиш - обирай пріоритет”, “Працюючи, можна мати більше можливостей”); 
• застосовувати ігрові методики:

гра “Професія-дія” (наприклад, лікар - лікує, будівельник - будує, архітектор, проєктувальник - проєктує, креслить, створює); 

гра “Де гроші беруться?” (витягувати із мішечка смішні картинки і запитувати, проводячи роз’яснення, наприклад, беруться із неба, землі, самі приходять, мишка приносить, просто є, Миколай під подушку кладе, інші ваші варіанти? Чи заробляються, як заробляються і т.п.); 

гра “Угадай професію”, гра “Як думаєш, хто за професією наш сусід?”; 

гра “Запроси тата/маму в садок” (хтось із батьків приходить в групу і розповідає про свою професію дітям, показуючи атрибути професії, одягу, поведінки, специфіки роботи та знання, які потрібні - працює власний приклад); 

• розповідати та вести бесіди про процес певної праці, заглиблюючись в деталі (наприклад, гра “Як збудувати літак (автомобіль)?” та давати відповіді на питання, що виникають в процесі взаємодії, виявляючи велику зацікавленість);
• читати казки, тематичну літературу, показувати сюжети про різновиди професій, відвідувати чи створювати  “Місто професій”, проєкти “Фахівці в професії”, робити творчі завдання (малюнки, ліплення, аплікації, пазли, колажі тощо). 

На цьому етапі розвитку дітей беруть активну участь багато людей: батьки, близькі родичі, тренери, вихователі, профорієнтологи, психологи, інші працівники садочка, спеціалісти різних видів діяльності (гуртки) та інших професій, які викликають інтерес дитини (наприклад, сімейний лікар, прибиральник, двірник будинку, спеціаліст з сантехніки, ремонту холодильника тощо), що показують відношення до роботи, розширюють знання та сприйняття про професії, їх виконання, порівняння з іншими професіями.

• 5 - 6 років (старший дошкільний вік): накопичення отриманих знань з попередніх років і певне структурування й систематизація своїх уявлень про світ професій.

Що робити?

• здійснювати роз’яснення про матеріальний і нематеріальний результат, про принципи збереження та примноження поводження з грошима (“Кожна праця повинна бути оцінена”, “Від праці можна отримувати задоволення, якщо подобається”, ігри “Купи-продай”); 
• сформувати позитивне відношення до праці, професій і людей в професії (наприклад, від форми одягу до манери поведінки, критеріїв відповідальності роботи тощо); 
• дозволяти зламати іграшку, якщо потрібно її розібрати, щоб зрозуміти як влаштований механізм управління, проговорюючи важливі етапи з чого зроблено, як зроблено, навіщо і спроби відновлення як було або навіть покращення; 
• розповідати та вести бесіди про процес певної праці, заглиблюючись в деталі (наприклад, гра “Як збудувати будинок?” і вести діалог про всі етапи будівництва, як побудувати будинок своєї мрії, торкаючись складної термінології конкретної професії);
• приділяти час командним іграм для формування лідерських якостей (добре засвоюються правила поведінки, види маніпуляцій, командний дух, домінування тощо); 
• з’ясовувати та фіксувати, чим грається дитина багато часу (в які ігри грає, що читають дома, які улюблені персонажі, герої чи люди);
• знайомити з реальними спеціалістами через майстер-класи тощо; 
• застосовувати ігрові методики:

гра “Іграшка-атрибут” (створення іграшки, деталі, що показує приналежність до професії, яка цікава. Наприклад, не сам літак, а форму пілота, не корабль, а кашкет капітана тощо);  

гра “Розповідай про професію”, щоб розвинути цікавість, допитливість та суспільне значення (“Що буде, якщо зникнуть всі лікарі?”). 

гра “Предмет-професія” (можна за допомогою пазлів складати, наприклад, термометр, кейсик з ліками, укол - лікар); 

гра “Хто назве більше фахівців на букву Е?” (енергетик, електрик, електрозварник, електрогазозварник та ін.); 

гра “Намалюй, ким працює тато/мама”; гра “Вимоги професії космонавта (лікаря, вихователя, енергетика...)”; гра “Ким ти хочеш бути?”  

• екскурсії на підприємства, де можна побачити конкретну працю в дії певної галузі;
• театралізовані вистави, читання та показ відео про певний вид професій, відвідування “Міста професій” та інші творчі завдання (малюнки, ліплення, аплікації, пазли, створення історій професій). 

На цьому етапі розвитку дитини, окрім всіх перелічених осіб з попередніх етапів, долучаються також вчителі, тренери, спеціалісти конкретних галузей та видів діяльності (гуртків),  а також люди, на яких хоче рівнятись дитина, які дають ще більш глибинне розуміння про різні професії, про аналіз та процес діяльності, про широкий спектр можливого розвитку дитини та закладання любові до певної професії чи виду діяльності. 

Таким чином, процес профорієнтування дітей дошкільного віку відбувається через загальне уявлення про професії та через спільну діяльність з дорослими людьми, особливо задіюючи інструментарій сюжетно-рольових ігор. В цьому процесі відіграють важливу роль ті люди, з ким взаємодіє дитина. І чим більш усвідомлено та комплексно буде пропрацьований весь період дошкільного віку дитини зі сторони профорієнтологів та інших спеціалістів - для виявлення нахилів, бажань, дослідження разом різноманіття професій, важливості трудової діяльності та зацікавленості дитини - тим вибір  професії в майбутньому для молодої людини буде більш легким та адекватним.

Із рекомендацій для профорієнтологів, інших суміжних спеціалістів, що працюють з дітьми віку 1-6 років в підсвітленні їх подальшого професійного вибору в житті можна виділити: 

• максимально приділяйте увагу кожній дитині. Дитина завжди стоїть в центрі всього, бо людиноцентричний підхід працює із самого початку життя, а не тільки з дорослого віку; 
• зосереджуйтесь на постійній взаємодії з дитиною. Варто багато комунікувати - розповідати, вести діалоги, показувати історії на прикладах тощо;
• хваліть, підтримуйте та щиро захоплюйтесь дитячими вподобаннями. Будьте щедрими на похвалу, помічайте, що намагається зробити дитина, що їй вдається і що чудово виходить, підтримуйте її зацікавленість; 
• розробляйте та практикуйте ігрові методики відповідно до етапів розвитку дитини. В іграх варто дотримуватись таких видів: ігри в невеликих групах - для розширення соціалізації та ігри з індивідуальним підходом - для важливості розкриття особистості, але старайтесь, щоб кожна дитина відчула свою значимість; 
• застосовуйте інноваційні підходи та різноманітні платформи (віртуальні екскурсії, мультики, методи казкотерапії та інші ресурси);
• при розмові з дитиною варто спілкуватись її мовою (наприклад, дитина може вірити, що вона не грає в ігри, а працює, тому не нехтуйте її словами та значеннями, не знецінюйте будь-що, чим ділиться дитина);  
• постійно розширюйте коло професій. Головна задача, щоб дитина не декілька базових професій знала чи чула, а навпаки - збільшувала свої знання та світосприйняття і про загальновідомі, і про суміжні, і про маловідомі професії; 
• завжди звертайте увагу на напрямок інтересів: в які ігри грає, чим грає, чим захоплюється, які мультики чи відео дивиться. Наприклад, помічаючи, що дивиться в смартфоні чи читає дитина, можна побачити зацікавленість  в певному напрямі - техніка, будівництво, медицина, ветеринарія, педагогіка тощо; 
• постійно розширюйте наочно-образне мислення (через малювання, ліплення, аплікації та інших видів діяльності для розроблення дрібної моторики) та віднаходьте вподобання дитини; 
• готуйтесь до цікавих заходів та змінюйте різні види діяльностей (розкриваючи переваги різних професій, суті роботи, якості певних професій, імітуючи виробничі процеси тощо); 
• ні в якому разі не тисніть на дитину тими напрямами, які не цікаві їй (базово давати знання про професії, але підсилювати тими, які цікаві).

Таким чином, потрібно включати в життя дітей профорієнтаційний напрям систематично та послідовно, пам’ятаючи, що в ранньому віці дитина багато фантазує, приміряє різні професійні ролі, не боячись та не соромлячись, виявляє по-своєму свої професійні інтереси і мріє себе дорослою людиною. Важливо організовувати знайомство зі світом професій для дитини у формі цікавих ігор, щоб дати їй можливість зрозуміти, як відбувається/відчувається певна професійна дія. Створення умов для дитини - спробувати себе певним чином у головній ролі в якійсь професії  - допоможе їй фантазувати, винаходити алгоритм дій, уявляти себе дорослою людиною і проєктувати “своє Я”. Адже важливість профорієнтації не в тому, щоб сказати дитині, ким їй бути (не робити за неї вибір), а в тому, щоб дослідити і з’ясувати, ким вона вже є в цьому світі. 

Авторка: Інна Карпусенко, кар’єрний консультант, профорієнтолог, тренер